ВЕЛИЧНА Й ТРАГІЧНА ІСТОРІЯ ПІСНІ-ГІМНУ «ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА»
Пісня - душа народу, національні гімни - найвищий вияв його волелюбних прагнень, духовно-патріотичних устремлінь. Втративши свою державність, Україна кілька століть не мала і свого, національного гімну,, його заступали патріотичні пісні, часто регіонального характеру, що не охоплювали долі всього народу, розмежованого кордонами австро-угорської та російської монархій.
Волелюбний дух українського народу, його прагнення до незалежності ніколи не зникали. Вони жили в історичних піснях і думах, у творчості Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Старицького, Лесі Українки, Миколи Вороного, Олександра Олеся та багатьох інших. Високими ідеалами соціального і національного визволення народу, його духовного відродження пройнята діяльність діячів «Руської трійці», зокрема Маркіяна Шашкевича, членів Кирило-Мефодіївського братства, «Старої громади», молодшого покоління борців за волю України - Миколи Міхновського, Івана Липи, Ольги Басараб, Олени Теліги та інших. Читати повністю »
Міжнародний туризм, Україна – Африка
Сьогодні туризм став однією з особливо динамічних за темпами розвитку індустрій світу, навіть незважаючи на тимчасовий спад, викликаний терористичними актами вересня 2001 року.
Південна Африка спромоглася увійти в число найпривабливіших туристичних країн світу. Характерні особливості цього регіону – повна безпека для туристів, незвідана африканська екзотика – принади, які неможливо виміряти у грошовому еквіваленті. Читати повністю »
Україна – ПАР: довга дорога у дюнах
Днями українську столицю відвідала представницька делегація з Південної Африки — для проведення в Києві другого засідання міжурядової українсько-південноафриканської комісії з питань військово-технічного співробітництва. З одного боку, Україна проводить такі заходи з цілою низкою держав, і такі зустрічі далеко не завжди дають конкретні результати у вигляді збройових угод. І навпаки, працюючи тихою сапкою на ринках деяких країн, Україна часом без зайвого галасу продає зброї більше, ніж у випадках, коли ВТС огорнуте щільним туманом. Читати повністю »
Стратегічна лінія Південної Африки
Слід зауважити, що високі гості з далекого зарубіжжя з’явилися в Києві не вперше. У Південній Африці давно зацікавилися Україною, і не тільки оборонно-промисловою. Ще в 1999 р. планувалося, що ПАР відвідає з офіційним візитом український військовий міністр. З візитом щось не склалося, але у вересні 2000 р. Київ відвідав заступник президента Південно-Африканської Республіки Джейкоб Зума. Вже тоді було досягнуто декілька угод в економічній сфері, а питання обміну технологіями, проведення науково-дослідних робіт, здійснення авіаційних і морських вантажоперевезень потрапили до списку пріоритетних. Читати повністю »
Біля воріт Африканського континенту
І все ж активізувати зусилля в сфері ВТС із ПАР варто, вважає більшість українських фахівців. В України є і досвід роботи на цьому ринку: минулого року держкомпанія з експорту й імпорту продукції та послуг військового і спеціального призначення «Укрспецекспорт» серед інших чотирьох десятків претендентів брала участь у тендері на постачання ПАР наземних систем ППО. Щоправда, самі представники України оцінюють шанси на успіх не надто райдужно: вже дуже тверді позиції на цьому ринку в низки західних компаній. Хоча участь України в цьому проекті, розрахованому на десять років, не виключається. По-перше, тому, що в ПАР немає власної єдиної системи ППО, а Україна на сьогоднішній день має досвід її створення в цілому ряді держав. Наприклад, декілька років тому в українську столицю прийшов лист із Туркменістану, в якому дякується за відновлення системи ППО, ще трохи пізніше Тбілісі попросив Київ про допомогу в створенні цілісної системи ППО для захисту столиці Грузії. А по-друге, об’єктивно вартість робіт в Україні значно дешевша, ніж в інших державах першої десятки постачальників зброї. Читати повністю »
Абсолютна більшість африканських країн (51) визнали Україну як незалежну державу і встановили з нею дипломатичні відносини. Проте лише в Алжирі, Єгипті, ПАР діють українські посольства. У більшості інших країн Африки українські дипломати були акредитовані по сумісництву, що свідчить про низький рівень налагодження відносин з африканськими країнами.
Безпосередні торговельні контакти встановлені лише з обмеженою кількістю північноафриканських держав. Переважну більшість товарів, вироблених на Африканському континенті, Україна закуповує на міжнародних біржах. В цілому пряма торгівля України з Африкою не перевищувала за роки незалежності 2–3 відсотків загального обсягу товарообігу. Читати повністю »
Історичне значення козацтва:
· народ України в стані козацтва мав могутню опору в прагненні до визволення з під гніту Речі Посполитої;
· козацтво, не тільки підтримувало дух протесту, але й вселяло віру в перемогу, брало безпосередню участь
· козацтво захищало, надавало притулок всім скривдженим;
· козаки були керівниками і організаторами виступів населення проти шляхти;
· козацькі господарства демонстрували переваги вільної праці над кріпацькою, чим розхитували феодальні порядки;
· козаки фактично сприяли зародженню нової капіталістичної системи, демонструючи можливість соціально-економічного життя без пана;
· козацтво взагалі, Запоріжжя зокрема, стало зародком нової державності, нових органів управління, що дало можливість М.Костомарову, а за ним і К.Марксу назвати Запорозьку Січ з її демократизмом і високою моральністю “Християнською козацькою республікою”;
· Запорозька Січ, на думку історика О.Апановича, була Збройними Силами України.
Розділ українських земель між сусідами
Користуючись ослабленням головного українського Галицько-Волинського князівства ці держави розподілили між собою українські землі. До складу:
І. Великого Князівства Литовського увійшли землі – Київська, Переяславська, Чернігово-Сіверська, Східна Волинь, Поділля.
ІІ. Польщі – Галичина і частина Волині, Західне Поділля;
ІІІ. Угорщини – Закарпаття.
IV. Туреччина – Покуття, протекторат над Кримом.
V. Молдавії –Шипинська земля (з XV ст.. стала називатись Буковиною) Читати повністю »
“Україна мусить дати найкращих у свiтi Марк Твенiв” (за комедiєю Миколи Кулiша “Мина Мазайло”)
Микола Кулiш жив i творив у добу великих соцiальних перетворень. Вiн мрiяв про такi часи, коли розквiту культури не буде заважати мiщанство, коли свої власнi автори будуть писати такi сатиричнi творi, що можна буде говорить про власних Марк Твенiв. Саме таким письменником в українськiй лiтературi був i залишається талановитий письменник Микола Кулiш. У нас є всi пiдстави стверджувати цю думку навiть тодi, коли б вiн написав тiльки один твiр - “Мина Мазайло”.
Ця п’єса дала бiй мiщанству, з його “канареєчним” побутом, затаврувала свiт “убогих душ”, що почали радiти тому часу, коли все українське вважалось “нижчого” сорту, поспiшали вiдмовитись вiд усього українського, навiть власного прiзвища, що прийшло вiд батькiв. Читати повністю »
Украина во времена гетмана войска запорожского Петра-Конашевича Сагайдачного
Во второй половине XVI века усилилось давление феодалов на крестьянство Украины. В это время в основном закончился процесс закрепостит. Господа не только лишили крестьян возможности перехода, но и по своему усмотрению начали распоряжаться их имуществом и даже жизнью. Польский писатель Фрич-Моджевский писал на этот счет: «Шляхта считает крестьян и всех плебеев собаками». По словам другого современника, господа «имеют над ним (крестьянином) право жизни и смерти… часто велят их ни за что немилосердно мордовать, иногда даже вешают, без всякой причины убивают, не неся за это никакого наказания». Познанский воевода Христофор Опалинский в сатирическом произведении (1650р.) писал уже после начала Хмельниччины, что шляхта своими притеснениями «вызывала выступления Павлюкив, Мух и Наливайок» и что «бог карает Польшу более все за крестьян да и дальше будет карать, если ты, поляче, не опомнишься». Читати повністю »